НОВІТНЯ ПАРАДИГМА ФОРМУВАННЯ РИНКУ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КНЕЙСЛЕР ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 368.029(477)

НОВІТНЯ ПАРАДИГМА ФОРМУВАННЯ РИНКУ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант
Крисоватий Андрій Ігорович,
доктор економічних наук, професор

Тернопіль–2013

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………….4
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ДОМІНАНТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ………………………………………………………………...15
1.1. Методологічні основи наукового пізнання перестрахувальних відносин...15
1.2. Економічна природа перестрахування: специфічні ознаки та проблеми ідентифікації у системі страхових відносин………………………………...37
1.3. Теоретико-прагматичні підходи до з’ясування сутності перестрахування………………………………………………………………65
1.4. Структурування та системне впорядкування перестрахувальних відносин………………………………………………………………………..77
Висновки до розділу 1……………………………………………………………….....99

Розділ 2. КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РИНКУ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ……………………………………………………………….102
2.1. Формування теорії перестрахувального ринку: вихідні методологічні домінанти.……………………..……………………………………………..102
2.2. Теоретична концептуалізація ринку перестрахування….…………….......129
2.3. Державне регулювання і саморегулювання перестрахувального ринку: методологічне обґрунтування та оптимальне поєднання…………………148
2.4. Еволюційна трансформація ринку перестрахування України: інституціональний підхід……...……………………….……………………169
Висновки до розділу 2………………………………………………………………...188

Розділ 3. СУЧАСНІ РЕАЛІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ………………………………………………….191
3.1. Структурні диспропорції та методологічно-інформаційні проблеми ринку перестрахування України……………….......................................................191
3.2. Проблемні тенденції формування українського ринку професійного перестрахування……………………………………………………………..217
3.3. Інститут страхового посередництва у контексті впливу на функціонування вітчизняного ринку перестрахування………………………………………238
Висновки до розділу 3………………………………………………………………...255

Розділ 4. ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ПОЗИЦІОНУВАННЯ ТА КОНКУРЕНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ІНСТИТУЦІЙ НА РИНКУ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ………………………………………………….258
4.1. Науково-методичні підходи до ідентифікації структури перестрахувального ринку…………………………………………………..258
4.2. Прагматика оцінювання конкурентного середовища українського ринку перестрахування……………..……………………………………………....283
4.3. Моделювання векторів стратегічної конкурентної поведінки учасників перестрахувального ринку…………………………………………………..299
Висновки до розділу 4………………………………………………………………...315

Розділ 5. ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ ФОРМУВАННЯ РИНКУ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ …………………………………………………317
5.1. Антикризова політика перестрахувального ринку України та шляхи її реалізації в сучасних умовах.……………………………………………….317
5.2. Модернізація державного регулювання у контексті формування українського ринку перестрахування………………………………………330
5.3. Сучасні пріоритети вітчизняного ринку перестрахування в умовах посилення інтеграційних процесів у світі………………………………….351
Висновки до розділу 5………………………………………………………………...386

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………389
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………...396
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………...432

ВСТУП
Актуальність теми. За роки незалежності в страховому секторі України відбулися зміни, особливо відчутні у сфері організації перестрахувальних відносин. Однією з важливих проблем, що постали нині перед українською страховою спільнотою, є необхідність перегляду стратегічних підходів до взаємодії учасників перестрахування, адже саме ці відносини забезпечують гарантії надання страхового захисту, сприяючи соціально-економічній стабільності у суспільстві, ефективному розвитку підприємництва, безпеці життєдіяльності та підвищенню якості життя громадян. Крім того, фахівці дискутують про перспективи інтеграції страхового ринку в світовий соціально-економічний простір та напрями розвитку перестрахувальних відносин в епоху глобалізації. Поряд із цим в умовах сьогодення маємо справу не лише з такими когерентними явищами, як конкуренція, інтеграція та глобалізація у страховій сфері, а взагалі – з модифікацією страхового сектору національної економіки під впливом інституціональних перетворень і створенням передумов формування й подальшого розвитку його інфраструктури, зародженням та виокремленням у ньому сутнісно нового економічного явища – ринку перестрахування.
Становлення та формування ринку перестрахування в Україні супроводжується низкою теоретико-методологічних, організаційно-правових, інформаційних і кадрових проблем трансформаційного періоду. Сучасна практика функціонування перестрахувального ринку засвідчує наявність проблем, що перешкоджають ефективному розвитку професійного перестрахування, інституту перестрахових брокерів та міжнародного перестрахувального бізнесу. Разом з цим, актуалізуються проблеми на ринку в умовах впливу кризових явищ національної економіки, внаслідок посилення інтеграційних процесів у світі. Відтак, у реаліях українського сьогодення необхідними стають напрацювання сучасних підходів до вивчення й усвідомлення теоретико-організаційних підвалин та практичних проблем функціонування вітчизняного ринку перестрахування, розроблення новітньої парадигми його формування.
На нинішньому етапі розвитку економічних знань проблемам перестрахування приділяється дедалі більша увага. Це пояснюється зростанням ролі перестрахування в умовах ринкової трансформації економіки України, яка супроводжується підвищенням ступеня ризику в усіх сферах життєдіяльності людства та ризиковості функціонування страхового ринку в умовах невизначеності, низького рівня його фінансової ємності й капіталізації. Зокрема, дослідженню економічної природи перестрахування та специфічних ознак його ідентифікації у системі страхових відносин, проблемам структурування і систематизації перестрахувальних відносин присвятили наукові доробки В. Базилевич, П. Вержбицька, Ю. Журавльов, М. Каминкіна, Д. Маруженко, М. Мних, Є. Солнцева, Я. Шумелда, С. Осадець; проблеми фінансової безпеки, державного регулювання ринку страхування і перестрахування, розвитку вітчизняної страхової системи стали об’єктом наукових досліджень А. Артамонова, В. Баранової, О. Барановського, О. Гаманкової, Г. Грішина, С. Дедікова, Т. Татаріної, В. Фурмана, О. Філонюка, Т. Яворської; формування наукового підґрунтя для модернізації оподаткування в контексті оптимального збалансування інтересів усіх його суб’єктів закладено у працях В. Андрущенка, О. Кириленко, А. Крисоватого, А. Соколовської, В. Федосова, С. Юрія; проблематика договірних відносин на ринку перестрахування висвітлена у дослідженнях К. Бубнової, А. Івлєвої, Л. Клоченко, Н. Ковалевської, В. Пузаненко, К. Пфайффера, Л. Супрун; тенденції українського професійного ринку перестрахування розглянуті у працях В. Веретнова, А. Волошиної, В. Комадовської, Н. Ткаченко; перспективи розвитку страхового посередництва на перестрахувальному ринку окреслили О. Залєтов, А. Лайков, В. Рєзнікова; проблеми інтеграції ринку перестрахування України у світовий простір та напрями його розвитку в умовах глобалізації досліджують О. Козьменко, Л. Нечипорук, І. Постнікова, К. Турбіна та інші вчені.
Однак, визнаючи цінність наукових досягнень учених та їх вагомий внесок у розвиток страхової науки, констатуємо, що для вітчизняної наукової думки характерними є певна фрагментарність у концептуальних підходах до розуміння сутності та місця ринку перестрахування в суспільстві, неоднозначні погляди щодо його існування як нового явища у страховій системі національної економіки. Проблематиці ринку перестрахування науковці не приділяють достатньої уваги, а відтак науково-прагматичні основи його формування є малодослідженими, позбавленими системності й ґрунтовності. Відсутність фундаментальних розробок у сфері перестрахування призводить до поглиблення науково-методологічних і методичних проблем, що безпосередньо відображаються у практичній діяльності перестраховиків та негативно впливають на сучасний стан вітчизняного ринку перестрахування.
З огляду на це актуальним і першочерговим завданням подальшого розвитку вчення про перестрахування є формування новітнього парадигмального підходу до теоретичного осмислення економічної природи ринку перестрахування, розроблення наукової концепції його ефективного функціонування й розвитку в сучасних ринкових умовах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові дослідження за темою дисертації є складовою науково-дослідних тем: “Фінансова політика в стратегії соціально-економічного розвитку України” (державний реєстраційний номер 0105U000861), “Фінансова політика інвестиційно-інноваційного розвитку України в умовах глобальних структурних зрушень” (державний реєстраційний номер 0112U000077) кафедри фінансів Тернопільського національного економічного університету, “Інституалізація ринку страхових послуг” (державний реєстраційний номер 0111U006280) кафедри фінансів суб’єктів господарювання і страхування Тернопільського національного економічного університету, “Сучасна парадигма фіскальної політики України в умовах формування суспільства сталого розвитку” (державний реєстраційний номер 0112U007882) кафедри податків та фіскальної політики, у межах яких автором обґрунтовано теоретико-методологічні домінанти дослідження перестрахування, узагальнено вихідні методологічні підходи до формування теорії ринку перестрахування, висвітлено концептуальні засади теорії і практики перестрахувального ринку, з’ясовано прагматичні проблеми функціонування та запропоновано перспективи розвитку вітчизняного ринку перестрахування.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи – обґрунтувати теоретико-методологічні домінанти дослідження ринку перестрахування як важливої форми організації економічних відносин у страховій системі України, визначити й проаналізувати основні тенденції його функціонування в сучасних реаліях та окреслити перспективи розвитку перестрахувального ринку в контексті побудови новітньої парадигми його формування.
Досягнення означеної мети зумовило необхідність постановки та виконання комплексу завдань:
- обґрунтувати методологічні засади наукового пізнання перестрахувальних відносин у контексті еволюції економічного розвитку й наукової думки;
- з’ясувати економічну природу перестрахування як специфічної сфери страхової системи;
- узагальнити й поглибити теоретико-прагматичні підходи до визначення сутності перестрахування та обґрунтувати його функціональне призначення;
- системно впорядкувати і згрупувати перестрахувальні відносини за основними критеріями класифікації перестрахування;
- дослідити теоретико-методологічні домінанти формування ринку перестрахування та простежити еволюцію його становлення в умовах інституціонального розвитку;
- поглибити концептуальні засади теорії ринку перестрахування, здійснити його структурно-функціональний та організаційно-інституціональний аналіз;
- обґрунтувати особливості державного регулювання і саморегулювання перестрахувального ринку з метою забезпечення їх оптимального поєднання в сучасних умовах;
- проаналізувати сучасні реалії і виявити проблемні тенденції функціонування українського перестрахувального ринку, визначити перспективи розвитку професійного перестрахування та інституту посередництва на ньому;
- розробити науково-методичні підходи до ідентифікації структури ринку перестрахування з певним сегментуванням ринкових позицій перестраховиків та формуванням стратегічних груп;
- здійснити аналіз конкурентного середовища вітчизняного ринку перестрахування та змоделювати стратегію конкурентної поведінки його учасників;
- окреслити перспективи формування дієвого та розвинутого ринку перестрахування в Україні.
Об’єктом дослідження є ринок перестрахування як важливий сегмент страхового сектору національної економіки.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні, інституційно-організаційні та прикладні аспекти формування ринку перестрахування України в сучасних умовах.
Методологія та методи дослідження. Методологічну основу дослідження формують концептуальні положення страхової теорії, вихідні постулати економічної науки, теоретичні висновки і прикладні напрацювання вітчизняних і зарубіжних учених із проблем, пов’язаних з формуванням перестрахувального ринку. Методологія і методика дослідження базуються на системному і діалектичному підходах до наукового пізнання перестрахувальних процесів та загальнотеоретичного осмислення становлення і функціонування ринку перестрахування як важливого сегмента страхового сектору економіки. Для досягнення поставленої мети і розв’язання сформульованих у дисертації завдань застосовувалися загальнонаукові і специфічні методи, зокрема, при обґрунтуванні категоріально-понятійного апарату – методи наукової абстракції і узагальнення, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, спостереження і порівняння; для розкриття проблем ідентифікації перестрахування у системі страхових відносин та формування ринку перестрахування – діалектичний метод пізнання, а також методи інституціональної та еволюційної теорій. У процесі дослідження прагматичних засад функціонування перестрахувального ринку, вивчення закономірностей і суперечностей його розвитку було використано емпіричні методи, а саме: спостереження, порівняння, емпіричного опису, економіко-статистичні методи збору та обробки інформації (групування, статистичного порівняння, вибіркових досліджень). З метою ідентифікації структури перестрахувального ринку та дослідження ринкової позиції його учасників, вивчення конкурентного середовища та моделювання векторів стратегічної конкурентної поведінки на ринку було застосовано методи структурного і кореляційно-регресійного аналізу, формалізації та економічного моделювання.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з питань страхування і перестрахування та регулювання діяльності на ринку перестрахування, звітні дані Міністерства фінансів України, Державної служби статистики України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, страхових і перестрахових компаній, матеріали Ліги страхових організацій України, інформаційно-аналітичних видань, наукові розробки і звіти науково-дослідних центрів, результати досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні важливої наукової проблеми розроблення новітньої парадигми формування ринку перестрахування України та опрацювання практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності його функціонування в сучасних умовах. До найбільш значущих наукових результатів, отриманих особисто автором, що містять наукову новизну, належать такі:
вперше:
• обґрунтовано методологічні домінанти дослідження явищ і процесів у сфері перестрахування, які базуються на філософському пізнанні перестрахувальних відносин та поглибленні наукового інструментарію економічної теорії й страхової науки в контексті вивчення закономірностей і суперечностей функціонування ринку перестрахування в умовах інституціонально-еволюційного розвитку. Це дало змогу сформувати теоретико-методологічні засади ідентифікації перестрахування у системі страхових відносин, виокремити ринок перестрахування в страховому секторі економіки та побудувати новітню парадигму його формування;
• сформовано комплексний теоретико-методологічний підхід до розкриття сутності ринку перестрахування з урахуванням різних аспектів цього багатогранного поняття, зокрема, як: складової страхового сектору економіки з більшістю притаманних йому характеристик, функцій і принципів; сукупності економічних відносин, які виникають між учасниками перестрахування (перестрахувальником і перестраховиком) щодо формування, розподілу і використання перестрахувального капіталу; сфери послуг, де об’єктом купівлі-продажу є перестрахувальна послуга, на яку формуються попит і пропозиція; сукупності інститутів, які визначають і регламентують правила та умови взаємин учасників перестрахувальних процесів; економічного простору, у якому взаємодіють інституційні організації, здійснюючи перестрахувальну діяльність або обслуговуючи чи регулюючи її. Комплексне висвітлення сутності ринку перестрахування дає змогу системно і всебічно досліджувати цей важливий сегмент страхового сектору;
• запропоновано визначення поняття перестрахувальної послуги як сукупності договірних відносин між перестрахувальником і перестраховиком стосовно визначення умов і правил перестрахування та їх реалізації з метою отримання корисного ефекту у вигляді перестрахувального захисту й задоволення економічних інтересів обох учасників. У наведеній дефініції детерміновано договірний характер перестрахувальних відносин, що визначає специфіку перестрахувальної послуги як вихідної домінанти формування ринку перестрахування;
удосконалено:
• визначення сутності перестрахування як сукупності економічних відносин, що виникають між учасниками формування, розподілу і використання цільових фондів грошових коштів, призначених для забезпечення перестрахувального захисту, яке, на відміну від існуючих підходів до трактування цієї дефініції, дає змогу враховувати та узгоджувати економічні інтереси перестрахувальника і перестраховика, пов’язаних із забезпеченням рентабельності їх основної діяльності та фінансової стійкості, створенням гарантій надійного перестрахувального захисту;
• класифікацію перестрахування з виокремленням таких ознак, як сфера діяльності перестрахувальників, галузі страхування і види страхових ризиків. Структурування і системне впорядкування перестрахувальних відносин за такими класифікаційними критеріями має практичну цінність для страховика при виборі форми, методів передачі ризиків та виду договору перестрахування, розмежуванні перестрахувальних послуг, оцінці перестрахувального ризику, визначенні розміру перестрахувальної премії та можливих виплат у вигляді компенсації частки страхового відшкодування за договорами страхування;
• науково-методичні підходи до ідентифікації структури перестрахувального ринку та її графічної інтерпретації із сегментуванням ринкової позиції учасників, що дає змогу виокремити ринкову позицію перестраховика та його потенційних конкурентів за показниками перестрахової діяльності, ідентифікувати кожного учасника ринку за належністю до конкретних стратегічних та конкурентних груп і на цій основі приймати обґрунтовані рішення стосовно регулювання розвитку ринку перестрахування;
• теоретико-методичні засади оцінювання конкурентного середовища ринку перестрахування, визначення концентрації та розподілу ринкової влади між його інституціями, що базовані на застосуванні індексу Джині й графічного зображення результатів за допомогою кривої Лоренца, параметри яких характеризують взаємозв’язок між часткою перестраховиків на ринку і часткою перестрахувального ринку за обраною ознакою, описують тенденції конкурентної боротьби найдрібніших перестраховиків, які домінують на українському перестрахувальному ринку за ознаками їх фінансових можливостей, та найбільших компаній, сукупністю яких представлений ринок перестрахування за основними показниками перестрахової діяльності;
набули подальшого розвитку:
• інституціональні засади формування ринку перестрахування на основі розкриття сутності понять: “інституціональне середовище перестрахувального ринку” як сукупність правил і норм (політичних, юридичних, економічних, організаційних), що створюють умови для функціонування ринку і формують основу трансформаційних перетворень у сфері перестрахування; “інституційне забезпечення ринку перестрахування” – державні та недержавні інституції, які забезпечують наявність формальних і неформальних умов, необхідних для перестрахувальних операцій на ринку; “інституціональна структура ринку перестрахування” як організаційно-економічні та нормативно-правові норми, що є фундаментальною передумовою для надання перестрахувальних послуг на основі укладання договорів перестрахування (інституціональне середовище), та сукупність інституційних організацій, що здійснюють перестрахувальну діяльність або її обслуговують чи регулюють (організаційна структура та інфраструктура). Це дало змогу побудувати модель ринку перестрахування з урахуванням його інституційно-організаційної структури та місця у страховій системі, структурувати його інституціональне середовище та виявити закономірності й суперечності формування;
• напрямки удосконалення інформаційного забезпечення перестрахувального ринку в контексті досягнення інформаційної відкритості та його інвестиційної привабливості. Обґрунтовано необхідність ліквідації структурних диспропорцій статистичного розподілу вітчизняного перестрахувального ринку шляхом запровадження єдиної електронної системи звітності операцій з перестрахування, формування єдиної статистичної бази, побудованої на спільній методології структурування перестрахувальних послуг та її відповідності міжнародним стандартам, всебічного статистичного висвітлення перестрахової діяльності за її формами і методами здійснення та окремими перестраховиками;
• визначення критеріїв прийняття рішень в умовах реалізації стратегії входження й розширення присутності перестраховика на ринку перестрахування, що дало можливість змоделювати вектори стратегічної конкурентної поведінки учасників ринку за допомогою критерію Севіджа-Гермеєра для обґрунтування альтернатив вибору ефективної стратегії та здійснити підбір відповідних інструментів контролю за її реалізацією;
• пріоритетні напрямки інтеграції вітчизняного перестрахувального ринку до світового страхового простору в контексті гармонізації страхового законодавства в Україні та його відповідності міжнародним стандартам, визначення ступеня відкритості ринку для іноземних перестраховиків та підвищення якості експортно-імпортних перестрахувальних операцій. Доведено необхідність еволюційної трансформації зі збереженням певних національних особливостей функціонування ринку перестрахування і поетапної інтеграції вітчизняної системи державного регулювання і нагляду до міжнародних стандартів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання при розробці програм соціально-економічного розвитку України, у роботі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Ліги страхових організацій України в частині підготовки проектів законодавчих і нормативно-правових актів з питань реформування перестрахової діяльності, удосконалення методичного та статистичного забезпечення ринку перестрахування, у процесі розробки та реалізації концепції розвитку перестрахування в Україні. Теоретико-методологічні положення, концептуальні висновки й практичні рекомендації забезпечують подальший розвиток страхової науки і є науковим підґрунтям для розробки прикладних аспектів функціонування ринку перестрахування України.
Наукові напрацювання і висновки дисертаційної роботи впроваджено Комітетом з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради України (довідка № 04-39/10-620 від 01.06.2012 р.), Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (довідка № 3506/37-10 від 10.09.2012 р.), Лігою страхових організацій України (довідка № 172/ІІІ-6 від 28.11.2012 р.), Асоціацією страхового бізнесу (довідка № 46 від 01.02.2013 р.). Основні результати дисертації впроваджено у навчальний процес Тернопільського національного економічного університету при викладанні навчальних дисциплін “Страхування”, “Перестрахувальні операції”, “Фінанси страхових організацій” (довідка № 126-03/350 від 06.02.2013 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою, у якій автором розроблено теоретико-концептуальні й науково-прагматичні засади формування та окреслено перспективи розвитку ринку перестрахування України. Наукові узагальнення, результати, висновки і пропозиції, які виносяться на захист, отримані автором особисто та викладені в опублікованих працях.
Апробація результатів дисертації. Основні розробки і результати дисертації доповідалися і обговорювалися на науково-практичних конференціях, семінарах і круглих столах, зокрема: “Фінансова система України: становлення та розвиток” (Острог, 2010); “Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика” (Луцьк, 2011); “Інноваційні процеси у фінансово-кредитній сфері” (Київ, 2011); “Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки” (Тернопіль, 2011); “Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків” (Черкаси, 2011); “Засоби фінансового забезпечння стійкого економічного розвитку” (Севастополь, 2011); “Страховий ринок в нових економічних умовах: виклики та перспективи розвитку” (Київ, 2011); “Пути развития теории и практики современного страхования” (Санкт-Петербург, Росія, 2011); “Наукова думка інформаційної епохи – 2012” (Пшемисль, Польща, 2012); “Методологічні проблеми фінансової теорії та практики в умовах проведення системних реформ” (Тернопіль, 2012); “Перспективи розвитку фінансової системи України” (Тернопіль, 2012); “Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами юго-восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества” (Албена, Болгария, 2012); “Актуальні проблеми економіки і управління в сучасних соціально-економічних умовах” (Дніпропетровськ, 2012); “Страховий ринок України в умовах фінансової глобалізації” (Київ, 2012); “Концепції та механізми сучасних трансформацій на фінансовому ринку” (Ірпінь, 2012); “Становлення сучасної науки” (Прага, Чехія, 2012); “Страховий ринок: потенціал розвитку в умовах економічної нестабільності” (Київ, 2012); “Актуальні проблеми здійснення операцій з перестрахування в Україні” (Київ, 2012).
Публікації. Основні положення та наукові результати опубліковано в 54 друкованих виданнях, з яких: 1 одноосібна монографія, 3 колективні монографії, 2 колективних підручники, 26 статей у наукових фахових виданнях, 22 публікації в інших виданнях. Загальний обсяг опублікованих праць автора становить 52,4 д. а.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний текст роботи викладений на 395 сторінках і містить 26 таблиць та 35 рисунків. Список використаних джерел налічує 403 найменування на 36 сторінках. 10 додатків охоплює 54 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі теоретично узагальнено і запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у розробленні новітньої парадигми формування ринку перестрахування, формалізації теоретико-методологічних положень та науково-методичних підходів до дослідження закономірностей та суперечностей його функціонування в сучасних реаліях розвитку страхового сектору національної економіки, моделюванні векторів трансформації перестрахувального ринку України в умовах посилення кризових явищ та інтеграційних процесів у світі. Результати досліджень дозволили сформувати низку теоретико-концептуальних, методологічних і науково-прагматичних висновків, спрямованих на розв’язання завдань дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети.
1. Перестрахування є одним із вагомих фінансових інструментів регулювання соціально-економічних відносин, основним механізмом зниження рівня ризику і невизначеності функціонування страхового ринку в контексті формування надійного страхового захисту та гарантій якості страхових послуг, забезпечення макроекономічної стабілізації й підвищення суспільного добробуту. Трансформація перестрахувальних відносин у страховій системі сприяла формуванню якісно нової, еволюційної парадигми страхової науки та виникненню її нової течії – вчення про перестрахування, яке є надзвичайно актуальним у сучасних реаліях.
2. З метою всебічного вивчення перестрахувальних відносин обґрунтовано науково-методологічні підходи до їх аналізу крізь призму діалектики як універсального філософського методу наукового пізнання та загальнонаукового й конкретного дослідницького інструментарію, призначеного для дослідження проблем перестрахування: теоретичних положень економічної науки, страхової теорії й окремих напрацювань учених у сфері перестрахування. Еволюція економічних відносин і розвиток страхової науки обумовили виникнення нових течій економічної теорії, представники якої активно досліджують страхування з позиції макро- і мікрорівнів. Особливе місце серед таких течій економічної науки відведено теорії інституціоналізму, потужний методологічний інструментарій якої придатний для системного та всебічного вивчення перестрахування у системі страхових відносин.
3. На основі проведеного дослідження перестрахування як економічного явища за характерними ознаками економічної категорії “страхування” виявлено, що перестрахування і страхування мають спільне етимологічне походження та єдину економічну природу. Визначено особливості перестрахування, що дають змогу сформулювати його специфічні ознаки як економічного явища та ідентифікувати як важливу сферу в системі страхових відносин. В основу ідентифікації покладено такі критерії: наявність перестрахувального ризику; вторинні перерозподільні відносини між учасниками формування резервів перестраховика, які не обмежуються лише одноразовим етапом перерозподілу ризиків і премій; замкнутий, солідарний розподіл збитку між учасниками перестрахування (як перестрахувальниками, так і перестраховиками); повернення перестрахувальних премій, мобілізованих у резервах перестраховика, у вигляді компенсації страхових виплат страховика; наявність специфічного страхового інтересу як основи перестрахувальних відносин.
4. В сучасній науковій літературі немає загальноприйнятого визначення поняття “перестрахування”, про що свідчать систематизовані теоретико-прагматичні підходи до обґрунтування його сутності. Сформульовано визначення перестрахування та зроблено акцент як на діалектичних суперечностях, властивих перестрахуванню, які виникають між його учасниками з приводу надходження перестрахувальних премій до перестраховика і виплати відшкодування перестрахувальнику в процесі розподілу доходів і формування прибутку, так і на узгодженні та взаємозв’язку їх економічних інтересів з метою забезпечення рентабельності страхової діяльності та фінансової стійкості страховика, створення гарантій надійного перестрахувального захисту. У цьому визначенні оптимально поєднуються ознаки захисного (ризикового) і розподільного характеру перестрахувальних відносин, що підтверджують суспільне призначення перестрахування у діалектичній єдності його основних функцій.
5. Встановлено, що у процесі організації перестрахувального захисту важливе місце належить науковому обґрунтуванню та системному впорядкуванню перестрахувальних відносин. Окрім основних критеріїв класифікації перестрахування, за якими структурно групують перестрахувальні відносини, рекомендовано такі: сферу діяльності перестрахувальників, за якою виокремлюють перестрахування ризиків із видів страхування, інших, аніж страхування життя та перестрахування ризиків за страхуванням життя; галузі страхування або види страхових ризиків з виділенням перестрахування ризиків майнового страхування, особистого страхування і страхування відповідальності. Запропонована класифікація має практичну цінність при виборі форми, методу та виду договору перестрахування, розмежуванні перестрахувальних послуг, оцінці перестрахувального ризику, визначенні розміру перестрахувальної премії та можливих перестрахувальних виплат.
6. На основі положень і концепцій економічних теорій галузевих ринків, конкуренції, фірми, державного регулювання сформовано теоретико-методологічні засади сучасних досліджень ринків перестрахування. Особливе місце належить науковому інструментарію інституціональної теорії, методологічний потенціал якої створює концептуально-теоретичне підґрунтя для виокремлення ринку перестрахування у страховому секторі економіки, дозволяє глибше розкрити інституціонально-функціональні, інституційно-організаційні та методологічні засади його формування, виявити закономірності й суперечності функціонування перестрахувального ринку в сучасних реаліях.
7. За результатами дослідження інституціональних перетворень у страховій системі та еволюційної трансформації вітчизняного ринку перестрахування виокремлено три етапи його розвитку: І етап (1993–1995 рр.), який ознаменувався відновленням перестрахування у вітчизняній страховій практиці й зародженням ринку перестрахування; ІІ етап (1996–2004 рр.), що характерний упорядкуванням відносин на ринку перестрахування та його бурхливим розвитком; ІІІ етап (з 2005 р. – донині) – відображає сучасні реалії і тенденції формування класичного ринку перестрахування. На кожному етапі проаналізовано основні позитивні й негативні тенденції функціонування вітчизняного ринку перестрахування, виявлено недоліки та напрями удосконалення державного регулювання перестрахової діяльності, що дає можливість визначити перспективні напрямки його формування.
8. Констатовано, що концептуальне вчення перестрахувального ринку формується в контексті розгляду основних здобутків страхової науки, методи наукового пізнання якої передбачають з’ясування економічної сутності ринку перестрахування, його специфіки і взаємозв’язків з іншими елементами страхової системи. За допомогою реалізації науково-методологічних підходів та критичного аналізу трактувань українськими і зарубіжними вченими поняття “ринок перестрахування” з урахуванням його багатоаспектності як економічного явища, сформульовано комплексне визначення цього поняття, що дозволяє всебічно досліджувати ринок перестрахування у системі страхових відносин. В основу визначення ідентифікаційних характеристик ринку перестрахування покладено його суб’єкти (перестрахувальники, перестраховики, перестрахувальні брокери) та об’єкти (перестрахувальні послуги, види, технології перестрахування), взаємозв’язок між якими виникає у процесі організації специфічних перестрахувальних відносин.
9. Доведено, що перестрахувальній послузі як вихідній основі ринку перестрахування властиві певні особливості організаційно-правового характеру, що визначають предмет договору перестрахування і характеризують її як специфічну послугу. При цьому наголошено, що об’єктивна необхідність виникнення і розвитку перестрахувального ринку зумовлена наявністю суспільної потреби у перестрахувальних послугах і наявністю перестраховика, спроможного її задовольняти, а відтак, є всі підстави стверджувати про становлення ринку перестрахування, на якому формуються попит і пропозиція на специфічну перестрахувальну послугу, та його виокремлення у системі страхових відносин.
10. Одним із важливих чинників дієвого функціонування ринку перестрахування є формування ефективної системи його державного регулювання. Визначено методи регулятивного впливу держави на ринок перестрахування, їх співвідношення, форми та інструменти. З метою удосконалення договірних відносин на ринку перестрахування, підвищення якості й прозорості перестрахувального процесу рекомендовано внести зміни у чинне страхове законодавство у частині запровадження додаткових положень про договір перестрахування, роз’яснення ключових понять договору перестрахування. З огляду на посилення регулюючих процесів з боку інституцій саморегулювання при розв’язанні важливих проблем розвитку перестрахувального ринку, зроблено висновок про доцільність оптимального поєднання діяльності державних інституцій і саморегулівних організацій ринку, що дасть змогу узгодити і збалансувати інтереси учасників перестрахувальних відносин і держави.
11. Формування конкурентного і прозорого ринкового середовища та вдосконалення державного регулювання перестрахувального ринку можливі лише при інформаційній відкритості ринку, всебічному статистичному висвітленні перестрахувальної діяльності. Проблеми, що унеможливлюють формування відповідного статистичного розподілу ринку, реальне відображення основних тенденцій та ефективне регулювання процесів на ньому, знижують ступінь його інвестиційної привабливості та перешкоджають інтеграції у світовий страховий простір. З метою розв’язання проблем структурних диспропорцій та асиметрії інформаційного забезпечення ринку перестрахування запропоновано: практично втілити у вітчизняну статистику методологічні принципи класифікації перестрахування; запровадити єдину електронну систему звітності операцій з перестрахування; формувати статистичну інформацію відповідно до міжнародних стандартів.
12. Забезпечення економічної стабільності й фінансової безпеки страхового ринку в умовах невизначеності та ризикованості сучасного суспільства, розширення фінансових можливостей страховиків та повноцінне виконання інститутом страхування своєї багатопланової ролі неможливі без ефективного функціонування професійних учасників на ринку перестрахування. Серед низки проблем, що перешкоджають розвитку професійного перестрахувального ринку в Україні, виділено: недостатню місткість та низьку капіталізацію вітчизняного страхового ринку; низький рівень розвитку класичних форм, методів і схем перестрахувальних відносин; нерозуміння потенційних можливостей перестрахування як для страховиків, власників, так і держави загалом. До першочергових заходів, спрямованих на підтримку і подальший розвиток вітчизняного ринку перестрахування, зараховано: запровадження обов’язкового ліцензування перестрахової діяльності; встановлення диференційованих лімітів власного утримання для страховиків, які страхують життя; обмеження обсягу зовнішнього вихідного перестрахування.
13. Одним із важливих пріоритетних напрямів розвитку ринку професійного перестрахування є формування та розширення його інфраструктури, у якій ключова роль належить перестраховим брокерам. У контексті розв’язання проблем функціонування інституту брокерства на перестрахувальному ринку, пов’язаних з недостатнім усвідомленням ролі та місця страхових посередників у системі продажу перестрахувальних послуг і збалансуванні інтересів учасників перестрахувальних процесів, неповнотою інформаційної бази, низьким рівнем підготовки кадрового потенціалу, негайного вдосконалення потребує державне регулювання посередницької діяльності на вітчизняному ринку перестрахування у частині запровадження обов’язкового ліцензування діяльності перестрахових брокерів, формування механізмів стимулювання брокерської діяльності та професійного дієвого контролю за дотриманням страхового законодавства, його уніфікації з міжнародними стандартами.
14. З метою розроблення стратегії позиціонування та конкурентної поведінки перестраховиків на ринку перестрахування, підвищення ефективності регулювання його конкурентного середовища запропоновано нові науково-методичні підходи до: ідентифікації структури перестрахувального ринку та її графічної інтерпретації з певним сегментуванням позицій перестраховиків за допомогою кластерного аналізу, що допомагає виокремити ринкову позицію перестраховика і його потенційних конкурентів за певними критеріями і належністю до конкретних стратегічних та конкурентних груп; оцінки ринкової концентрації та конкуренції на ринку перестрахування із застосуванням індексу Джині й графічного зображення результатів за допомогою кривої Лоренца, параметри яких дають змогу оцінити конкурентні тенденції перестраховиків на вітчизняному ринку перестрахування. У цьому контексті змодельовано вектори стратегічної конкурентної поведінки перестраховика на основі критерію Севіджа-Гермеєра, що дозволяє перестраховику гнучкіше приймати рішення щодо розширення своєї присутності на ринку або входження на його новий сегмент, досягаючи при цьому найбільшої ефективності від реалізації стратегії за мінімальних витрат.
15. З’ясовано, що розроблена антикризова політика вітчизняного ринку перестрахування, спрямована на побудову ефективної системи перестрахування, спроможної забезпечити гарантії страхового захисту, не розв’язала більшості проблем кризового періоду. Відтак запропоновано напрямки розв’язання таких проблем: якості пропонованих перестрахувальних послуг; низької капіталізації та місткості ринку, його недосконалої інфраструктури; неефективності державного регулювання українського ринку перестрахування і контролю за діяльністю його учасників.
16. Аргументовано, що на шляху формування ринку перестрахування важливе значення має процес його інтеграції до світового страхового простору. У дисертації узагальнено основні тенденції функціонування світового ринку перестрахування, виявлено проблеми, що перешкоджають розвитку міжнародного перестрахувального бізнесу в Україні та запропоновано пріоритетні напрямки інтеграції вітчизняного перестрахувального ринку до світової спільноти в сучасних умовах. Разом з тим наголошено, що інтеграційні процеси на ринку перестрахування мають базуватися на оптимальному поєднанні міжнародного досвіду і специфічних умов функціонування українського ринку, а вітчизняні особливості – вписуватись у контекст єдиного розуміння економічних інтересів усіх учасників.
17. У результаті проведеного дослідження сформовано новітню парадигму вітчизняного ринку перестрахування, яка спрямована на вдосконалення взаємин та задоволення інтересів його учасників у контексті надання перестрахувальних послуг. Доведено, що реалізація запропонованих у дисертації теоретико-методологічних положень і практичних рекомендацій щодо формування дієвого і розвинутого ринку перестрахування сприятиме посиленню впливу ефективного перестрахувального захисту на забезпечення економічного зростання і фінансової стабільності в державі, підвищення рівня страхової культури, матеріального добробуту населення та його соціального забезпечення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Автомобільне страхування в системі безпеки дорожнього руху : кол. моногр. / [О. М. Залєтов, О. В. Кнейслер, В. М. Стецюк, О. Ю. Толстенко та ін.] ; під ред. О. М. Залєтова. – К. : Міжнародна агенція “BeeZone”, 2012. – 508 с.
2. Агентські та комісійні винагороди страховика // Україна Бізнес Ревю. – 2012. – № 18 (1139). – С. 3.
3. Азоев Г. Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика / Г. Л. Азоев. – М. : Центр экономики и маркетинга, 1996. – 208 с.
4. Акофф Р. Планирование будущего корпорации. Пер. с англ. / Р. Акофф. – М. : Прогресс, 1985. – 170 с.
5. Александрова М. М. Страхування : навч. посіб. / М. М. Александрова. – К. : ЦУЛ, 2002. – 208 с.
6. Алексеєнко Л. М. Ринок фінансового капіталу: становлення, проблеми перспективи розвитку: моногр. / Л. М. Алексеєнко. – К. : Вид. буд-к «Максимум»; Тернопіль: Економічна думка, 2004. – 424 с.
7. Амелина М. Е. Предложения по страховым посредникам / М. Е. Амелина [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.insurancebroker. ru/index.php?option=com_content&task=view&id=96&Itemid=.
8. Андрєєва О. І. Обґрунтування теоретичних підходів до визначення механізму державного регулювання розвитку ринку страхових послуг / О. І. Андрєєва // Держава та регіони. Серія : Державне управління. – 2010. – № 3. – С. 138–142.
9. Артамонов А. Виды комиссий в перестраховании / А. Артамонов. – М. : Издательский дом “Страховое ревю”, 2000. – 51 с.
10. Артамонов А. П. Основные направления государственного регулирования перестрахования в соответствии с требованиями Международной Ассоциации органов страхового надзора / А. П. Артамонов // Страховое дело. – 2006. – июль. – С. 55-64.
11. Артамонов А. П. Экономическая природа перестрахования / А. П. Артамонов, С. В. Дедиков // Финансы. – 2010. – № 10. – С. 45–50.
12. Архипов А. П. Основы страхового дела : учеб. пособ. / А. П. Архипов, В. Б. Гомелля. – М. : Маркет ДС, 2002. – 408 с.
13. Архипов А. П. Страхование. Современный курс : учеб. / А. П. Архипов, В. Б. Гомелля, Д. С. Туленты: под ред. Е. В. Коломина. – М. : Финансы и статистика, 2007. – 416 с.
14. Баглюк Ю. Б. Інтеграція ринку страхових послуг України у світову систему / Ю. Б. Баглюк // Збірник наук. праць Донецького національного університету. Частина 1, 2007. – С. 1469–1473.
15. Базилевич В. Д. Страхування: підруч. / В. Д. Базилевич. – К. : Знання, 2008. – 1019 с.
16. Базилевич В. Д. Сучасна парадигма страхування : суть та протиріччя / В. Д. Базилевич // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Серія “Економіка”.– 2006. – Вип. 81–82. – С. 6–9.
17. Базилевич К. С. Стратегічне управління страховою компанією : кол. моногр. / [В. М. Фурман, О. Ф. Філонюк, М. П. Ніколенко, О. І. Барановський та ін.]; Наук. ред. та кер. кол. авт. д-р екон. наук В. М. Фурман. – К. : КНЕУ, 2008. – 440 с.
18. Баранова В. Г. Баранова В. Г. Фінансовий механізм функціонування страхової системи : моногр. / В. Г. Баранова – О. : Одеса. Видавництво “ВМВ”, 2009. – 380 с.
19. Баумоль У. Дж.Состязательные рынки : мятеж в теории структуры отрасли / В. Дж. Баумоль // Вехи экономической мысли. Теория отраслевых рынков. Т. 5 : под общ. ред. А. Г. Слуцкого. – СПб. : Экономическая школа, 2003. – С. 110–140.
20. Бігдаш В. Д. Напрямки розвитку конкурентоспроможності вітчизняних страхових компаній / В. Д. Бігдаш // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування: Серія економіка. Частина 1. – 2009. – Вип. 3 (47). – С. 33–41.
21. Білецька Л. В. Економічна теорія: політекономія, мікроекономіка, макроекономіка: підруч. / Л. В. Білецька, О. В. Білецький, В. І. Савич. – К. : ЦУЛ, 2009. – 688 с.
22. Бланд Д. Страхование: принципы и практика : Пер. с англ. / Д. Бланд. – М. : “Финансы и статистика”, 1998. – 414 с.
23. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе : пер. с англ., 4-е из. / М. Блауг. – М. : Дело Лтд, 1994. – 720 с.
24. Богданов И. Теоретический аспект перестрахования рисков гражданской ответственности / И. Богданов // Страховое ревю. – 2004. – февраль. – С.13–17.
25. Бубнова К. Ю. К вопросу о правовой природе договора перестрахования / К. Ю. Бубнова // Актуальные проблемы гражданского права: Сборник статей. Вып. 6 / Под ред. О. Ю. Шилохвостова. – М. : Норма, 2002. – С. 349–367.
26. Веблен Т. Теория праздного класса / Т. Веблен; [пер. с англ.]. – М. : Прогресс, 1984. – 367 с.
27. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2009. – 1736 с.
28. Веретнов В. І. Непропорційне перестрахування : сутність, функції і етапи розвитку / В. І. Веретнов [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2009_3/Veretnov-309.htm.
29. Веретнов В. Формування інституту професійних перестраховиків в Україні : необхідність та доцільність / В. Веретнов [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://insbizz.blogspot.com/2009/11/blog-post_3181.html.
30. Вержбицкая П. Некоторые теоретические аспекты перестрахования / П. Вержбицкая // Финансы. – 1998. – № 12. – С. 35–37.
31. Відомості про надання посередницьких послуг у страхуванні та/або перестрахуванні у 2006–2010 рр. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www:dfp.gov.ua/734.html.
32. Вітлінський В. В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / В. В. Вітлінський, П. І. Верченко. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.
33. Воблый К. Г. Основы экономии страхования: репринтне видання 1915 р. / К. Г. Воблый. – Тернопіль : Економічна думка, 2001. – 238 с.
34. Вовчак О. Д. Страхування : навч. посіб. 3-тє вид., стереотип. / О. Д. Вовчак. – Львів : “Новий Світ-2000”, 2006. – 480 с.
35. Волошина А. “Лидер Ре” меняет курс / А. Волошина [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tristar.com.ua/1/art/lider_re_meniaet_kurs_20408.html.
36. Волошина А. Перестрахування як ефективний спосіб захисту ризиків / А. Волошина // Страхова справа. – 2008. – № 2 (30). – С. 52–54.
37. Волошина А. Поява в Україні професійних перестраховиків – закономірність! / А. Волошина // Страхова справа. – 2005. – № 2 (18). – С.24–25.
38. Волошина А. Прозорість і перспективність українського ринку перестрахування / А. Волошина // Страхова справа. – 2006. – № 1 (21). – С.26–28.
39. Волошина А. Фактори розвитку перестрахування в Україні / А. Волошина // Страхова справа. – 2008. – № 1 (29). – С. 43–44.
40. Временко Л. Мегарегулятор финансового рынка – стратегия будущего / Л. Временко // Insurance Top. – 2009. – № 3. – С. 4–5.
41. Габідулін І. Вимоги до страхових посередників пропонують посилити / І. Габідулін // Коммерсантъ-Украина. – 2010. – С. 3.
42. Галагуза Н. Перестраховочный рынок России и сотрудничество Росгосстраха с международными страховыми компаниями / Н. Галагуза. – К. : Центр підготовки та перепідготовки кадрів та інформаційно-аналітичного забезпечення страхової діяльності, 2001.
43. Гальперин В. М. Микроэкономика: В 2-х т. / В. М. Гальперин, С. М. Игнатьев, В. И. Моргунов. [Общ. ред. В. М. Гальперина], Т. 2. – СПб. : Экономическая школа, 1999. – 346 с.
44. Гаманкова О. О. Класифікація страхування // Страхування : підруч. / Керівник авт. колективу і наук. ред. С. С. Осадець. – Вид. 3-тє, без змін. – К. : КНЕУ, 2006. – 283 с.
45. Гаманкова О. О. Маркетинг у страхуванні та його вплив на розвиток ринку страхових послуг / О. О. Гаманкова // Формування ринкової економіки. – К. : КНЕУ, 2007. – Вип. 17. – С. 143–154.
46. Гаманкова О. О. Методи державного регулювання ринку страхових послуг / О. О. Гаманкова // Ринок цінних паперів України. – 2009. – № 10. – С. 61–64.
47. Гаманкова О. О. Псевдострахові операції та їх вплив на формування ринку страхових послуг України / О. О. Гаманкова // Фінанси, облік і аудит. – К. : КНЕУ, 2009. – Вип. 13. – С. 27–39.
48. Гаманкова О. О. Ризик у страхуванні : проблеми тлумачення. / О. О. Гаманкова // Ризикологія в економіці та підприємництві : збірник наук. праць за матер. наук.-практ. конф. (27–28 березня 2001 р.). – К. : КНЕУ, Академія ДПС України, 2001. – С. 97–98.
49. Гаманкова О. О. Ринок страхових послуг України : теорія, методологія, практика : моногр. / О. О. Гаманкова. – К. : КНЕУ, 2009. – 283 с.
50. Гаманкова О. О. Страхова послуга : сутність та необхідність законодавчого визначення / О. О. Гаманкова // Фінанси, облік і аудит. – К. : КНЕУ, 2005. – Вип. 6. – С. 19–25.
51. Гаманкова О. О. Сутність категорії страхування / О. О. Гаманкова // Фінанси, облік і аудит. – К. : КНЕУ, 2003. – Вип. 1. – С. 29–30.
52. Гварлиани Т. Е. Денежные потоки в страховании / Т. Е. Гварлиани, В. Ю. Балакиреева. – М. : Финансы и статистика, 2004. – 336 с.
53. Генеральное соглашение по торговле услугами (ГАТС) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rgwto.com/wto.asp?id=3668&doc_id=2011.
54. Герасименко А. Еволюція теорії конкуренції в історії економічної думки XVIII–XX століть / А. Герасименко // Вісник КНТЕУ. – 2009. – №1. – С. 102-114.
55. Говорушко Т. А. Страхові послуги: навч. посіб. / Т. А Говорушко. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 400 с.
56. Гольцман Е. Болезнь, помагающая выжить / Е. Гольцман // Наука и жизнь. – 2000. – № 7. – С. 86–91.
57. Гомелля В. Б. Специфика страхового спроса и предложения в РФ на современном этапе / В. Б. Гомелля // Финансы. – 2003. – № 4. – С. 48–51.
58. Гомелля В. Б. Страховой маркетинг (Актуальные вопросы методологии, теории и практики). 2-е изд. / В. Б. Гомелля, Д. С. Туленты. – М. : Анкил, 2000. – 128 с.
59. Государственное страхование в социалистических странах : моногр. / [под. ред. Е. В. Коломина]. – М. : Финансы и статистика, 1981. – 256 с.
60. Государственное страхование в СССР : уч. пособ. / [под ред. Л. И. Рейтмана]. – М. : Финансы и статистика, 1989. – 336 с.
61. Гражданское право : учеб. – Ч. 2 / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М. : «ПРОСПЕКТ», 1998. – 784 с.
62. Гришин Г. Не все ладно в перестраховочном королевстве / Г. Гришин // Изд-во “Бизнес-Сервис”, 2006. – 68 с.
63. Грищенко Н. Б. Основы страховой деятельности : учеб. пособ. / Н. Б. Грищенко. – М. : Финансы и статистика, 2008. – 352 с.
64. Дедиков С. Правовой режим финансового перестрахования / С. Дедиков [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //www.reinsurance.ru/show_paper.php?
idpaper=112.
65. Дедиков С. Проблемы правового регулирования перестрахования в России / С. Дедиков // Хозяйство и право. – 2004. – № 11. – С. 40–43.
66. Дедіков С. Фінансове перестрахування та його правовий режим / С. Дедіков // Фінансовий ринок України. – 2007. – № 4. – С. 20–21.
67. Демидова Е. А. Анализ текущего состояния отрасли и потенциала компании / Е. А. Демидова // Маркетинг и маркетинговые исследования. – 2004. – № 6. – С. 24–34.
68. Демченко В. Перестрахування в РФ : реальність і очікування / В. Демченко // Страхова справа. – 2008 . – № 1 (29). – С. 44–45.
69. Деятельность страховых брокеров в России [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://brokers.in.ua/info/ deyatelnost-strakhovykh-brokerov-v-rossii.
70. Джаріб Т. Катастрофічні збитки в 2011 році перешкоджають формуванню прибутку світових перестраховиків / [Т. Джаріб, Д. Магареллі, Л. Карвалло, Д. Сугров, Н. Стейн та ін.] // Страхова справа. – 2011. – № 2 (42). – С. 12–19.
71. Директива 2005/68/ЄС “Про перестрахування” (16. 11. 2005 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/ downloads/evro/ukr_2005_68_ua_cons2008.pdf.
72. Директива 73/239/ЄС “Про узгодження законів, правил і адміністративних положень щодо заснування та ведення страхового бізнесу, відмінного від страхування життя” (1973 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/downloads/evro/ukr_73_239_cons2007.pdf.
73. Директива 79/267/ЄС “Про узгодження законів, правил і адміністративних положень щодо започаткування та здійснення діяльності страхування життя” (1979 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua/ fileadmin/downloads/evro/ukr_2002_83_ua.pdf.
74. Директива № 2002/92/ЄС “Про страхове посередництво”від 09. 12. 2002 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/994_a80.
75. Добош Н. М. Державне регулювання фінансової стійкості страховиків в Україні / Н. М. Добош // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.2. – С. 160–164.
76. Довідкова інформація про операційну діяльність перестрахувальної компанії VAB RE (Лідер Ре) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://vab.design.kiev.ua/ukr/about/news.
77. Доповідь Голови Держфінпослуг / Тези V Міжнародної конференції по страхуванню та перестрахуванню “Київська весна 2010” (2 квітня 2010 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dfp.gov.uа/fileadmin/ downloads/dpn/Kiev_21.04.2010.pdf.
78. Дронов С. В. Многомерный статистический аналіз / С. В. Дронов. – Барнаул: Изд-во Алтайского гос. ун-та, 2003. – 213 с.
79. Дубровина Т. Д. Аудиторская деятельность в страховании : учеб. пособ. / Т. Д. Дубровина, В. А. Сухов, А. Д. Шеремет: под ред. А. Д. Шеремета. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 384 с.
80. Ефективність ринків : макро-, мікро- та інституціональні виміри / В. Козюк, О. Шиманська // Вісник ТНЕУ. – 2012. – № 2. – С. 202–208.
81. Європоліс, Перестрахувальне товариство, ВАТ // Бізнес-каталог “UA-REGION.INFO” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ua-region.com.ua/2150644.
82. Єрмошенко А. Концептуальні основи аналізу та оцінки конкурентної позиції страхових організацій / А. Єрмошенко // Світ фінансів. – 2006. – Вип. 2 (7). – С. 149–155.
83. Єрмошенко А. М. Механізм забезпечення фінансової безпеки страхових організацій : Дис. ... канд. екон. наук : 08. 06. 01 / А. М. Єрмошенко. – К., 2006. – 203 с.
84. Жабинець О. Й. Основні інструменти державного регулювання страхового бізнесу в Україні / О. Й. Жабинець // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія економічна. – Львів. – 2001. – Вип. 30. – С. 233–240.
85. Жадан О. Практика врегулювання збитків в перестрахуванні : реалії українського ринку / О. Жадан [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://forinsurer.com/public/05/03/03/1744.
86. Жамс Э. История экономической мысли ХХ века / Э. Жамс. – М. : Прогресс, 1959. – 572 с.
87. Жилкина М. С. Государственное регулирование страхового рынка : моногр. – М. : Компания “Спутник+”, 2002. – 301 с.
88. Жилкина М. С. Государственное регулирование страхового рынка в зарубежных странах / М. С. Жилкина // Финансовый бизнес. – 2001. – № 1. – С. 13–16.
89. Жилкина М. С. Государственное регулирование страхового рынка в Российской Федерации: Автореф. дис. … канд. экон. наук: 08. 00. 10 / М. С. Жилкина. – М., 2000. – 24 с.
90. Журавлев Ю. М. Формы и методы проведения перестраховочных операций. Основные виды перестраховочных договоров / Ю. М. Журавлев. – М. : ЮНИС, 1991. – 192 с.
91. Забурмеха Є. М. Страхова діяльність як об’єкт дослідження марткеингу / Є. М. Забурмеха // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 6, Т. 4. – С. 173–177.
92. Завада А. Страхование может стать локомотивом развития экономики / А. Завада // Финансовые услуги. – 2011. – № 5–6. – С. 7–10.
93. Завада А. Страховой рынок Украины и антикризисные мероприятия / А. Завада // Insurance TOP. – 2009. – № 1. – С. 8–9.
94. Загородній А. Г. Фінансовий словник / А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк, Т. С. Смовженко. – 3-тє вид, випр. та доп. – К. : Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 587 с.
95. Загребной В. Пути внедрения стратегического менеджмента и новых технологий управления. Развитие страховой компании в условиях финансового кризиса / В. Загребной // Insurance TOP. – 2009. – № 1. – С. 10–12.
96. Закон РФ “Об организации страхового дела в Российской Федерации” № 4015-1 от 27. 11. 1992 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.strahovie-spori.com/law/zakon-ob-organizacii-strahovogo-dela.html.
97. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування” № 398-V від 30. 11. 2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/398-16.
98. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” № 2745-ІІІ за станом на 1. 12. 2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80.
99. Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму” № 249-IV від 28. 11. 2002 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.uа/laws/show/249-15.
100. Закон України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” № 1160-IV від 11. 09. 2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1160-15.
101. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” № 2664-ІІІ від 12. 07. 2001 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.uа/laws/shows/2664-14.
102. Залєтов О. М. Саморегулювання на страховому ринку: економічна сутність і принципи / О. М. Залєтов // Страхова справа. – 2012. – № 1 (45). – С. 42–45.
103. Залєтов О. М. Убезпечення життя: моногр. / О.М. Залєтов. – К. : Міжнародна агенція “БІЗОН”, 2006. – 688 с.
104. Звіт про роботу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за 2005 рік. Затверджений Розпордженням Держфінпослуг № 5907 від 15. 06. 2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua/files/RK-5907.pdf.
105. Зернов А. А. Система регулирования страхования и ее совершенствование / А. А. Зернов // Страховое дело. – 2004. – № 4. – С. 21–24.
106. Зотов В. В. Институциональные проблемы функционирования и преобразования российской экономики / В. В. Зотов, В. Ф. Пресняков, В. О. Розенталь // Экономическая наука современной России. – 1999. – № 1 (5). – С. 8–16.
107. Зуб А. Т. Стратегический менеджмент : теория и практика : учеб. пособ. / А. Т. Зуб. – М. : Аспект Пресс, 2002. – 415 с.
108. Зубец А. Н. Качество страхового продукта / А. Н. Зубец // Страховое ревю. – 2000. – № 7. – С. 31–32.
109. Ивашкин Е. И. Страховая система как специфический объект государственного регулирования / Е. И. Ивашкин, В. В. Ионкин // Финансовый менеджмент в страховой компании. – 2006. – № 1. – С. 4–5.
110. Ивлева А. К. Договор перестрахования как договор страхования: общее и особенное / А. К. Ивлева // Страховое право. – 2004. – № 4. – С. 20–25.
111. Ігнатюк А. І. Галузеві ринки : теорія, практика, напрями регулювання : моногр. – К. : ННЦ ІАЕ, 2010. – 465 с.
112. Ігнатюк А. І. Теорія галузевих ринків : інституційний підхід / А. І. Ігнатюк // Європейський вектор економічного розвитку. – 2012. – № 2 (13). – С. 190–194.
113. Інформаційні показники діяльності перестрахувальної компанії VAB RE (Лідер Ре) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstrahovanie.com. ua/info/ZAO-PereStrahovaia-kompaniia-VAB-Re.html.
114. Інформація про стан і розвиток страхового ринку за 2002 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua/files/Fin_markets_2002.pdf.
115. Інформація про стан і розвиток страхового ринку за 2003 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua/files/Fin_markets_2003.pdf.
116. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 12 місяців 2005 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua/files/12m2005.pdf.
117. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 12 місяців 2006 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/downloads/Zvit2006_insurance.pdf.
118. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2004 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua/files/ Fin_markets_2004.pdf.
119. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2007 рік та І квартал 2008 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/downloads/straxuvanja2007_1kv2008_last.pdf.
120. Історія страхування: підруч. / [С. К. Реверчук, Т. В. Сива, С. І. Кубів, О. Д. Вовчак]; за ред.С.К. Реверчука. – К. : Знання, 2005. – 213 с.
121. Казахстан в цифрах [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.stat.gov.kz.
122. Камынкина М. Г. Перестрахование: практическое руководство для страховых компаний / М. Г. Камынкина, Е. Е. Солнцева. – М. : АО "Дис", 1994. – 137 c.
123. Кини Р. Л. Принятие решений при многих критеріях : предпочтения и замещения / Р. Кини, Х. Райфа. – М. : Наука, 1981. – 560 с.
124. Кізима Т. О. Фінанси домогосподарств : сучасна парадигма та домінанти розвитку / Т. О. Кізима; [вст. слово С.І. Юрія]. – К. : Знання, 2010. – 431 с.
125. Клапків М. С. Страхування фінансових ризиків : моногр. / М. С. Клапків.– Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш, 2002. – 570 с.
126. Кларк Дж. Б. Распределение богатства / Дж. Б. Кларк. – М. : Гелиос АРВ, 2000. – 368 с.
127. Клейнер Г. Б. Эволюция институциональных систем / Г. Б. Клейнер. – М.: Наука, 2004. – 240 с.
128. Клоченко Л. О договоре перестрахования / Л. Клоченко, П. Мюллер // Страховое дело. – 1995. – № 1. – С. 47–60.
129. Кнейслер О. В. Державне регулювання ринку перестрахування / О. В. Кнейслер // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. – 2012. – № 4 (84). – С. 46–54.
130. Кнейслер О. В. Державне регулювання посередницької діяльності на вітчизняному ринку перестрахування / О. В. Кнейслер // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України (економіка, право). – 2012. – № 3 (58). – С. 101–107.
131. Кнейслер О. В. Етимологічні основи та передумови виникнення перестрахування / О. В. Кнейслер // Фінансова система України: зб. наук. праць. Серія “Економіка”. – Острог : Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2010. – Вип. 15. – С. 398–406.
132. Кнейслер О. В. Ідентифікація та графічна інтерпретація структури перестрахувального ринку / О. В. Кнейслер // Світ фінансів. – 2013. – № 1. – С. 162–168.
133. Кнейслер О. В. Інституції саморегулювання на ринку перестрахування України / О. В. Кнейслер // Вісник Хмельницького національного університету. Серія : Економічні науки. – 2012. – № 6, Т.1 (194). – С. 139–142.
134. Кнейслер О. В. Інституціональні регулятори ринку перестрахування в Україні / О. В. Кнейслер // Банківська справа. – 2012. – № 1 (128). – С. 110–118.
135. Кнейслер О. В. Концентрація та розподіл ринкової влади уча